Скоро люди узнают то, о чём сегодня совсем не задумываются…
Просто просыпаются каждое утро, чистят зубы и умываются…
Идут на кухни, пьют чай или кофе, едят свои каши и глазуньи,
Смотрят новости, одеваются по погоде и отправляются: в НИИ,
Банки или другие конторы и офисы, а оттуда можно и в оффшоры…
Вот они там и работают и там же прячут украденные деньги воры…
Послушайте, разве можно, работая за одну зарплату, иметь всё и сразу?
Покажите одного такого честного, мы его ещё не встречали, ни разу!
Люди узнайте истину: каждый имеет столько денег, сколько ему нужно.
Просто уже слышу, как вы громко кричите и возмущаетесь, дружно!
Лучше вспомните притчу о богатом, которому никогда не попасть в рай…
Свобода дана тебе Богом: воруй или живи честно, сам думай и выбирай…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Улыбнись! - Анатолий Татаркин Со мной всё в порядке. Это я ко дню инвалида черкнул. У нас в спортивном комплексе для них праздник делали.Они там свободно
общались, песни пели, стихи читали.Кто что может в общем.
Саша Чернов спросил - есть у тебя что нибудь к такому дню?
Сейчас, говорю, будет! Взял про него же самого и написал)))))
Этот стих он сам прочитал на празднике. Сашу в нашем районе многие
знают и любят. Стойкий он парень!
