В Господню руку серце положив,
Вдивляючись в Його пресвітлі очі.
Я сяйво їх нестиму дні і ночі,
Де б не ходив.
Вони мене зігріють в стужі час
І втишать жар душі у дні пекельні.
У світлі їх усі думки непевні
Втечуть ураз.
Господні очі, ваше світло хай
Заллє мій розум й душу безборонні
І серце те, що у святій долоні,
Наповнить через край.
Хай серце трепетне, забувши про вагу,
Ридає в благодатному промінні.
Любові сльози, ніжні і дитинні,
З собою принесуть снагу
Для стуків відданих у непривітнім світі,
Що роздає, немов дари, печаль.
...Ти, серце, в Господа, тебе не вразить жаль,
Тебе бо люблять і навчать любити.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Осенние зарисовки - Олег Хуснутдинов субботние осенние зарисовки. вы хотите продолжить? это так интересно: под гитару иди без нее, под стук дождя, или шум ветра, шум компа и стук клавиш, это супер - просто написать про... осень... ну хоть две строчки!... это же Осень!
Поэзия : Дерево - zaharur " мужчину и женщину сотворил их, и благословил их, и нарек ИМ имя: ЧЕЛОВЕК, в день сотворения их".
(Быт.5:2)
" Ибо Он есть мир наш, соделавший из обоих одно и разрушивший стоявшую посреди преграду, упразднив вражду Плотию Своею, а закон заповедей учением, дабы из двух создать в Себе Самом одного нового человека, устрояя мир..."
(Еф.2:14,15)
